Гладких: «Жоден з українських політиків сьогодні не може кинути виклик Зеленському»

Гладких: «Жоден з українських політиків сьогодні не може кинути виклик Зеленському»
Евгений Стелькин

Українські політики посилено готуються до місцевих виборів, які у першу чергу стануть випробуванням на міцність для діючого Президента України Володимира Зеленського та партії «Слуга народу».

Підстав для хвилювань у них більш ніж достатньо, адже усі останні соціологічні дослідження показують падіння рейтингу глави держави та його політичної сили. І цей факт неабияк тішить явних та прихованих опонентів Зеленського.

З іншогобоку, в Україні просто неможливо абсолютно виграти місцеві вибори. Тому, партії влади буде достатньо показати більш-менш рівномірний результат в усіх регіонах.

Чи стануть жовтневі вибори катастрофою для Зеленського, чому закон про ринок землі та легалізація грального бізнесу стали здобутками «слуг народу», яке політичне майбутнє у Порошенко і Тимошенко, та чи стане Арсен Аваков колись президентом України. Про це в ексклюзивному інтерв’ю інтернет-виданню Новини України – From-UA розповів політичний експерт Валентин Гладких.

«Закони про ринок землі та легалізацію грального бізнесу матимуть позитивні наслідки для українців»

Новини України – From-UA: - Пане Валентине, доброго дня! Згідно численних останніх

соцопитувань, рівень довіри до нової владисильно падає. І це при тому, що Зеленський та його монобільшість в парламенті побули при владі трохи більше року. На вашу думку, з чим це пов’язано?

Валентин Гладких: - Коли ми говоримо, що рейтинги сильно падають, то це оціночне судження. Тобто, для когось сильно, для когось не сильно, для когось падає, для когось коливається в залежності від того, якій відрізок часу ми будемо брати для порівняння. Другий момент: давайте дивитися динаміку рейтингів підтримки влади в контексті динаміки рейтингів її опонентів. Для того, щоб добігти до фінішу першим, не треба бігти зі швидкістю світла. Зрештою, це жодне фізичне тіло не здатне робити. Достатньо бігти просто швидше, ніж твої опоненти. Тому, на сьогоднішній день для мене є дуже показовим той момент, що в суспільстві постійно відбуваються якісь події, що впливають на рівень підтримки влади, тому що, зазвичай, відповідальність за все, що відбувається в державі, лежить на владі.

Рейтинги влади у всьому світі падають. Є така чудова книжка Давида ван Рейбрука«Проти виборів», він там наводить статистику щодо того, чому так важко утворюються коаліції сьогодні в європейських державах. Тому що, перебування в коаліції, по суті, зменшує шанси політичної партії на наступних виборах потрапити до парламенту, якщо не до нуля, то дуже близько до цієї цифри. Це загальносвітова ситуація.

Ще один момент полягає у тому, що на тлі зменшення підтримки владине відбувається відчутного зростання рейтингів її опонентів. За великим рахунком, ми можемо побачити, як десь там в південно-східних регіонах рейтинг «Слуги народу»«підгризає» Юрій Бойко, що було достатньо прогнозованим. Вцентральній Україні те саме робить Тимошенко.

Але левова частка тих, хто змінив своє ставлення до «Слуги народу», чи до Зеленського, вони швидше потрапляють до величезного кола«противсіхів».Будуть там сидіти та чекати, поки не з'являться якісь нові проекти, які стануть для них привабливими. Тому, якщо підбивати підсумок, я, чесно кажучи, не бачу нічого загрозливого або драматичного для Зеленського і для «Слуги народу» на нинішньому етапі. На сьогоднішній день жоден з українських політиків не може кинути виклик Зеленському та виграти у нього президентські вибори.Те саме можна сказати і про партію: «Слуга народу» забезпечить себі нормальне представництво у всіх територіально-адміністративних одиницях України.

Тому, тут більше питань до опозиційних партій – чому на тлі певного розчарування діями влади, вони не змогли здобути відчутних бонусів?

Новини України – From-UA: Якими, на вашу думку, вдалими діями може похвалитися Зе-команда?

Валентин Гладких: - Якщо б нинішня ВР зараз припинила своє існування, то схвалення двох законів цілком достатньо, щоб визнати роботу «слуг» задовільною. Це закони про запровадження в Україні ринку землі та легалізацію грального бізнесу. Я вважаю, що ці закони матимуть позитивні наслідки для української економіки, а, відповідно, це рано чи пізно позначиться на добробуті кожної української родини. Це величезній плюс. Також є плюсом «скасування» депутатської недоторканості. Хоча, насправді, депутатську недоторканість ніхто не скасував, тому що як була, так і лишилася спеціальна процедура притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності. Але цю процедуру спростили. Безумовно, закон про імпічмент, незалежно від того наскільки він може бути реалізований на практиці. В державі повинен бути закон, якій робить можливою відставку президента з його посади в результаті процедури імпічменту. Це також є величезне досягнення.

Якщо говорити про міжнародний аспект, наприклад, то хтось вважає, що великий недолік чи проблема, що не вдалося вирішити конфлікт на Донбасі. Я був далекий від думки, що цей конфлікт можна припинити легко та швидко, тому я не здивований і не є розчарований. Я бачу, що є певні зусилля з боку Зеленського якось пожвавити процес мирного врегулювання, але ж це залежить не тільки від української сторони. Ми в одноосібному порядку вирішити цю проблему не можемо.

Також я прекрасно розумію невдоволення суспільства, пов'язане з тим, що не відбулося кінця епохи бідності. Для мене це також було прогнозовано. Я розумію, що епоха бідності може завершитися лише в результаті економічного зростання, і я усвідомлюю, що економічне зростання дуже мало залежить в нинішніх умовах від національних урядів, тим більше таких інституційно слабких урядів, як український. До того ж, маємо не дуже сприятливу фінансову ситуацію, глобальні економічні проблеми, коронавірус.

Взагалі, забезпечити за рік якесь економічне зростання просто неможливо. В крайньому випадку можна було б зробити якісь інфраструктурні зрушення, які б у майбутньому могли б потягнути за собою економічне зростання. І в даному випадку я схильний думати, що запровадження ринку землі та гральний бізнес можуть стати своєрідними драйверами, які можуть дати результати. І ще один аспект — сама конфігурація нинішнього парламенту призвела до того, що вже багато патогенних явищ, які мали місце раніше у Верховній Раді, на сьогоднішній день просто зникли. Коли у вас є 226 голосів, то зрозуміло, що вже немає місця для кулуарних домовленостей з іншими політичними силами, немає сенсу купувати голоси, тому що вони у вас і так є. Відповідно, зникло це явище тушок, тобто перебігання з фракції до фракції. Вдалосявирішити проблему кнопкодавства. Сьогодні, якщо депутат не відвідує пленарні засідання і не бере участі в голосуваннях, то йому не нараховуються певні виплати: частина зарплати і частина на здійснення депутатських повноважень. Тобто це все такі дрібні кроки, але вони можуть в перспективі давати кумулятивний ефект.

Я погоджуюсь, що, мабуть, навряд чи можна назвати досконалою або довершеною кадрову політику. Безумовно, що, особливо в першому уряді, було зроблено багато кадрових помилок. І там було дуже багато людей, які опинилися не на своїх місцях. Але ж з іншого боку, я також усвідомлюю, що і кадровий потенціал, в принципі, падає в українській державі, тобто це безвідносно до того, хто є президентом чи головою ВР. Насправді, знайти адекватних компетентних, професійних людей, які готові продавати свої знання, вміння і навички за ту винагороду, яка сьогодні пропонується на державній службі, є проблематичним.

Також треба розуміти, що деякі кадрові питання з інструментальної точки зору є достатньо успішними, а з точки зору медійної, інформаційної чи пропагандистської - проблемними. Той же самий одіозний Аваков. З одного боку, він достатньо ефективно вирішуєпроблемив сфері забезпечення громадського спокою, а з іншого боку, ми чудово знаємо, як на цю фігуру реагують у суспільстві. Той же самий керівник СБУ Баканов, якому закидали, що він не мав ніякого відношення до роботи спецслужб. Але ми бачимо, що він також достатньо ефективно впорався з поставленими перед ним завданнями. Ну і те ж саме можна сказати по багатьох міністрах, до яких ставилися достатньо скептично, але вони виявилися достатньо ефективними.

«Зеленському варто долучати до співпраці старих політиків»

Новини України – From-UA: - Ви згадали про кадрову політику. Багато, хто казав, що уряд Гончарука був сформований з дилетантів. Наскільки змінилася ситуація з приходом Шмигаля на посаду прем’єр-міністра?

Валентин Гладких: - Я все-таки є прихильником того, що людина, яка перебуває на подібних посадах, від яких залежіть майбутнє мільйонів людей, вона в першу чергу повинна бути професійною. Вона повинна бути достатньо компетентною, володіти необхідними знаннями, вміннями, досвідом, тому що досвід насправді у цієї сфері має величезне значення. Але, водночас, треба розуміти, що для Зеленського, який прийшов під гаслами оновлення, є категорично неприйнятним залучати безпосередньо до своєї команди людей, які є токсичними або одіозними. Сьогодні задача у Зеленського яка? Проста і складна одночасно. З одного боку, йому треба знайти людей найбільш професійних серед неодіозних і найменш токсичних та найменш одіозних серед професійних. А ми з вами розуміємо, що вже все цінне, що дійсно володіє певними якостями, воно насправді десь вже було залучено і вже працювало.

А те, що є якась людина, яка сидіть у селі, вона є генієм, і її треба просто зараз знайти - і вона стане геніальним прем'єр-міністром? Ну, це казочки, так не буває.

Тому, на сьогоднішній день Зеленський може бути дуже класним, у нього в команді може бути багато дуже класних і перспективних людей, але їм все одно бракує усвідомленої практики. Томудоцільно залучати до співпраці старих політиків. Інша справа, наскільки старі політики готові долучатися до роботи нової команди і в якому статусі.

Новини України – From-UA: - Якщо говорити про умовно старих політиків. Чи мають, на ваш погляд, подальшу політичну перспективу в Україні такі особи, як Порошенко, Тимошенко, Бойко, Аваков?

Валентин Гладких: - Я впевнений, що Аваков як публічний політик в Україні немає перспектив.Тобто, він не може створити свою політичну силу, виграти парламентські вибори, чи стати президентом. Я думаю, що для нього це недосяжний горизонт.

Треба усвідомлювати, що на сьогоднішній день той обсяг влади, якій сконцентрований у Авакова, значно вище, ніж він був би народним депутатом і навіть мав би свою фракцію у ВР. Плюс треба розуміти, що для того, щоб впливати на процес прийняття політичних рішень у ВР, наприклад, зовсім не обов'язково там бути особисто. Ні для кого ж не секрет, що там у Авакова є люди, які на нього орієнтуються, які представлені у різних фракціях, в тому числі і в президентський фракції «Слуга народу».

Щодо Тимошенко, тобезумовно, вона зараз піде на вибори і «Батьківщина» здобуде якесь представництво в органах місцевого самоврядування. У неї є своя парламентська фракція. Вона демонструвала навіть готовність достатньо плідної співпраці з паном Зеленським. Але, можливо, просто ті умови, які сторони висували одна до одної, не були прийнятними на тому етапі.На сьогоднішній момент, можливо, ситуація поміняється. Що стосується Бойка -так само, людина є головою парламентської фракції. Людина піде на вибори до органів місцевого самоврядування і неминуче забезпечить представництво своєї політичної сили в органах місцевого самоврядування. То саме можна сказати і про Порошенка. Але йому треба зрозуміти, що він більше ніколи не стане Президентом України. Якщо він з цим змириться і почне зараз боротися не за свій реванш, а просто поставить себе питання, що я можу зробити корисного для України і як я можу допомогти нинішній владі для того, щоб бути максимально ефективним, я думаю, що ми побачимо, як міняється політичний клімат. Але мені здається, що на сьогоднішній день серед згаданих персонажівнайбільш деструктивним є Петро Порошенко.

Новини України – From-UA: - Повернемося до Авакова та нещодавніх, так званих, терактів із захопленням заручників. У багатьох склалося враження, що вони були прогнозованими і добре зрежисованими.

Валентин Гладких: - Вони є прогнозованими у тому аспекті, що в суспільстві, на превеликий жаль, визрівають всі необхідні передумови для того, щоб таке явище, як тероризм, мав місце.

Тероризм завжди виростає на ґрунті того, що певні соціальні групи або індивідууми мають відчуття ображеності. Причому, немає значення, чи це реально, чи їм так видається. Головне, що для них цілком реальним є відчуття того, що вони недооцінені, що вони заслуговують на краще. Другий момент — це коли суспільство починає культивувати уявлення про те, що органи державної влади неефективні, що вони не працюють, що саме через ці державні органі ось ті індивіди і перебувають в такому стані. Це коли органи державної влади позиціонуються як ворог. Коли у суспільстві починають культивувати уявлення про те, що законно не можна нічого змінити, тобто в судах не можна досягти правди, всі суди корумповані, всі правоохоронці покидьки та негідники. Це також ще один чинник, якій впливає на виникнення такого явища, як тероризм. Ну і на останок, коли суспільство починає зменшувати больовий поріг і нав'язувати думку про те, що використання насилля є цілком легітимним способом досягнення своїх цілей. Як тільки ви цей пазл склали, то вам гарантовано, що будуть такі випадки виникати. І тут треба зважати на протилежний бік цієї ситуації — це готовність правоохоронних органів своєчасно займатися профілактикою, проводити агентурну, інформаційну, аналітичну роботу. На сьогоднішній день я не готовий говорити, наскільки рівень компетентності правоохоронців є належним. Бачу, що, слава богу, те, що сталося, закінчилося без жертв, і правоохоронні органи продемонстрували здатність вирішувати цю проблему.

«Партія Зеленського покаже нормальний результат на місцевих виборах»

Новини України – From-UA: - Варто визнати, що ситуація нині в Україні нестабільна і вибори можуть багато чого змінити. Дехто, взагалі, вважає, що для Зе-влади це будуть останні вибори.

Валентин Гладких: - Це помилкова думка. Я не розумію, чому люди її висловлюють і не бачать простої та очевидної реальності. На сьогоднішній день в органах місцевого самоврядування нема жодного представника від «Слуги народу». За результатами цих виборів вони гарантовано не можуть погіршити своє представництво в місцевих радах, вони можуть тільки його покращити. Питання полягає у тому, наскільки вони покращать своє представництво, і чи за результатами виборів до органів місцевого самоврядування вони зможуть стати необхідною платформою для формування більшості в місцевих радах. Тобто, якщо вони наберуть рівномірно по всій Україні голоси, то тоді вони якраз стануть цією платформою. Вони на Сході, можливо, будуть кооперуватися більше з Бойко, на Заході з Тимошенко чи гіпотетично з Порошенко чи зі «Свободою», якщо вона потрапить. І будуть представлені рівномірно, тобто електоральна мапа все одно буде зеленою. Я не думаю, що повториться успіх парламентських виборів і десь «Слуга народу» сформує монобільшість, але те, що вони будуть представлені всюди і те, що вони будуть ось цим наріжним каменем формування більшості, я практично не сумніваюсь.

В той час як їхні опоненти навряд чи зможуть так рівномірно забезпечити своє представництво. Безумовно, Бойко продемонструє непогані результати на Сході та Півдні, Порошенко — на Заході, Тимошенко в Центральній Україні, але знов-таки, це будуть регіональні успіхи. А виходячи за межі своїх електоральних базових регіонів результати можуть бути не такими гарними і не такими рівномірними, як у Зеленського. Це один аспект. Другий аспект пов'язаний з тим, чи зможе«Слуга народу» виграти десь мерські вибори? У деяких містах сильні кандидати в них є. Але треба розуміти, що мер, якій не має своєї більшості у міській раді, він має доволі обмежений обсяг повноважень. Тому, в принципі, що навіть там, де «слуги» не зможуть виграти мерські крісла, то вони будуть просто націлені на те, щоб сформувати більшість, яку вони будуть якщо не контролювати, то, принаймні, впливати на неї.

В цьому аспекті дуже показова ситуація в Києві. Ту є наразі фаворит, і це Кличко, подобається це комусь чи ні. І на сьогоднішній день я далекий від думки, що це вже кінець історії, що вже немає ніякої інтриги. Інтрига завжди може виникнути. У січні 2018 році також не було інтриги, хто буде президентом України, а в грудні вона вже з'явилася. Ну, у Кличка є інша підстава, чому він може почувати себе спокійніше, його рейтинг не лише зберігається у Києві, він навіть зростає, що є доволі цікавим і показовим.

Новини України – From-UA: - Чи бачите ви якогось політика та політичну силу, які здатні або ідеологічно зайняти нішу «слуг народу», або, взагалі, витіснити їх з влади? Простіше кажучи, хто прийде на зміну «лібертаріанцям» - націоналісти, проросійські сили, чи аналогічний піар-проект?

Валентин Гладких: - Я впевнений, що те, що ми сьогодні бачимо зі «Слугою народу», от це якраз є повне віддзеркалення електорального поля в Україні. Умовно кажучи, біло-блакитне електоральне поле, помаранчеве електоральне полена сьогодні дедалі більше розмиваються. Загальна температура по палаті віл Львова до Маріуполя стає дедалі більш рівною. Тобто, зрозуміло, що лишаються певні маргінальні частини електорату, які будуть підтримувати крайні погляди, але думаю, що, в цілому, все ж таки будуть брати гору якраз ті політичні сили, які будуть працювати не на роздмухуваннясуперечностей, а претендують на статус загальнонаціональних.

Такі політичні сили, які будуть сповідувати більш помірковані погляди та позиції, навіть якщо вони й будуть наражатися на гостре несприйняття та критику з боку тих чи інших радикальних електоральних груп на Сході чи на Заході. І я думаю, що це все одно буде викристалізовуватися на основі «Слуги народу». Я думаю, що саме з їхніх лав будуть виникати якісь нові політичні проекти, які можуть в майбутньому змінити Україну. Ну а ті, хто буде зараз робити ставку на націоналістичний електорат — він є, але він малий, і він дуже регіонально обмежений. Проросійський електорат так само. Є в Україні проросійський електорат? Є, але він є мізерним. Я навіть не схильний ототожнювати електорат того самого Бойка з проросійським електоратом. Я впевнений, що серед електорату ОПЗЖ проросійського електорату лише частина. Левова частка людей, які голосують за цю політичну силу, голосують зовсім не через свої проросійські погляди, а , можливо, через образ міцного господарника, через ностальгію за СРСР, через те, що там все-таки якісь виробники, вони пов'язані з локалізованим виробництвом на Південному сході. Нема на сьогоднішній день достатньо проросійського електорату для того, щоб навіть у ВР потрапити, не кажучи вже про щось інше. Тому я думаю, щов майбутньому ставка буде робитися на те, що зараз Корнієнко заявив в останньому своєму інтерв'ю, що «ми будемо тепер дрейфувати від лібертаріанства до центризму». З огляду на електоральну мапу і з огляду на особливості електорату Зеленського, на відсутність електорального базового регіону, Зеленський та«слуги народу» просто приречені дрейфувати до цього центризму. А центризм це що? Це ні вашим, ні нашим, і цим не подобається, і цим не подобається. Але водночас є прийнятним і для тих, і для цих. Зрозуміло, що для когось позиція Зеленського буде менш приваблива, ніж позиція Порошенка, але вона все одно більш сприятливіша, ніж позиціяМедведчука. Мабуть, як і для електорату ОПЗЖ позиція Зеленського не є ідеальною, але вона все одно є більш прийнятною, ніж позиція Тягнибока чи Порошенка.

Источник

Кондиционер для дома. Выбираем правильно. Лето – 2015. Модные женские часы "Умный" ремешок для часов Новость о пожаре в Мытищи Транспортировка грузов на фурах

Лента новостей