Корольчук: «Опалювальний сезон - не та річ, яку можна декомунізувати»

Про сюрпризи опалювального сезону, про те, де Україні брати газ та вугілля, про те, що краще — централізоване чи автономне опалення — в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту інтернет-видання Новини України — From-UA розповів експерт з енергетики, співзасновник Фонду енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

Новини України — From-UA: - Юрію, добрий день! На носі опалювальний сезон. Чому досі у квартирах холодні батареї?

Юрій Корольчук: - Об'єктивно, температурний режим ще у вересні суттєво погіршився, і дійсно вже майже фактично по певним показникам можна було вмикати опалення. В принципі, деякі регіони вже це зробили, на що отримали негативну реакцію від керівника “Нафтогазу” Коболєва. Однак, він трохи дивно відреагував на це: в принципі, висловив правильну думку, мовляв, який сенс вмикати опалення, коли йде потепління? Але з іншої сторони, він зробив це в такому стилі, що обленерго, які не хочуть економити газ, такі-сякі. І хоча це потепління прийшло, це ні про що не говорить, адже за час похолодання у вересні будинки значно охололи і прогріваються зараз дуже повільно. Тобто увімкнення опалення було обґрунтованим раніше.

Якщо говорити в цілому по Україні, то теплокомуненерго будуть тягнути до останнього, використовуючи різні механізми, в тому числі, наприклад, аварійні роботи, тому що коли вмикається опалення, об'єктивно в силу зношеності тепломереж, вони починають в слабких місцях прориватися. З різних причин. Такі фактори будуть використовуватися однозначно, щоб зекономити ресурс, щоб взяти менше газу, відповідно, щоб потім було менше боргів. Але якоїсь критичної ситуації навколо цього не буде. Мається на увазі, що тягнути вони не будуть, і особливо це й не допоможе. Все одно у листопаді вони вже почнуть повністю використовувати газ на опалення, на гарячу воду, і вже цей газ буде обліковуватися, хто і скільки, грубо кажучи, споживає в середньому.

Колись у Києві був показовий приклад, коли відключили гарячу воду на два(!) місяці і сказали: “Ой, які ми молодці, зекономили на зиму”. А потім сказали: “Так насправді там економія була на день чи два”. От молодці! Два місяці не милися, зате день будемо в теплі зимою! Тому я зараз нічого проблематичного не бачу. Єдиний нюанс з того, що я бачу, ставлення Уряду Гончарука до цього питання — він займає політичну позицію. Кабмін боїться підвищення тарифів, боїться проблем з опаленням. Попри свої високі рейтинги, в першу чергу Зеленського, їх партії, частково уряду, вони бояться втратити свій рейтинг, в тому числі через такі питання, які завжди були гострими, бо десь не включали опалення, десь були великі аварії, десь затягували з початком опалювального сезону. Завжди воно було, кожного року. А тут вони дуже бояться. Гончарук каже: “Всі будуть з теплом, ми зробили запаси”. Я думаю: “Хто ми?” Якісь умовні “ми” зробили запаси.

Новини України — From-UA: - Минулого року і цього року, попри те, що низька температура, опалення довго не давали у соціальні об’єкти, роддоми, дитсадки, школи. В чому була проблема?

Юрій Корольчук: - Не було рішучого рішення з боку влади, що все, вмикаємо. Всі чекали середньодобової температури 8 градусів, а вона була на межі. Було 3-4 таких холодних дня, і багато хто у регіонах прийняли рішення, що все, ми починаємо опалювальний сезон. Розумієте, ми з часом прийдемо, в зв'язку зі всіма цими змінами, які будуть відбуватися в сегменті теплопостачання, до того, що ті ж роддоми, лікарні перейдуть на умовно автономне опалення, вони не будуть залежні від всього цього, але це буде відображатися на тому платежі, який люди будуть платити за те, щоб приїхати у лікарню чи народити дитину. Це ж треба розуміти, що хтось за це все платить.

Раніше за це платила, грубо кажучи, не прямо держава, але це був державний процес. Соціальні питання — це коли ми говоримо про соціальну державу. Україна сьогодні не є соціальною державою. Ми не можемо в силу відсутності фінансів тягнути все це. І всі ці заяви, що “ми будемо скорочувати те-це”, не те, що вони там якісь злі лібертаріанці, як вони себе називають, а просто реально вони дивляться, що ніде взяти грошей, хто б не був при владі. З іншої сторони, той же консерватор, умовно, буде передбачати, що буде відбуватися пошук коштів за рахунок, можливо, бізнесу, державних програм. Але це трошки інше питання.

Новини України — From-UA: - Наскільки нам відомо, у багатьох країнах взагалі немає такого поняття, як опалювальний сезон. Це атавізм радянських часів, коли держава усіх обігрівала. А повинно бути так: знизилась температура — увімкнули опалення. Коли у нас так буде?

Юрій Корольчук: - Не можна так зовсім сказати, що це атавізм, що це якась річ, яку треба декомунізувати. Не можна сказати, що в більшості європейських країн немає опалювального сезону, як в нашому уявленні. Він там просто по-своєму відбувається. Ви як споживач маєте контракт з надавачем послуг, наприклад, тепла, опалення, чи будь-якого ресурсу, який виробляє електроенергію, газ, мазут на будинок, на район.

В Україні потроху теж до цього приходять. Почали будувати нові будинки з котельнями, окремими на будинок, або просто ставити газові котли в квартири. Причина у тому, що дійсно відбувається деградація системи опалення, бо вона нестабільна. Але в принципі, централізоване опалення, якщо воно в належному стані, вигідніше. Ви спожили тисячу кубів газу, сплатили за нього, на сьогодні ціна 6300 грн, наприклад, в Києві ще менше — 5900 грн. Але якби ви мали централізоване опалення, то заплатили б не 5900, а 4000 грн максимум, тому що відбувається мінімум втрат при постачанні. А вдома ви втрачаєте все-одно тепло, навіть яке виробляєте. Тому в такому випадку виграє той, у кого утеплений будинок, тоді автономне опалення може конкурувати з централізованим. Але не всі можуть це собі дозволити. Грає роль і квадратура: 200 квадратів, 150, 100, 70 — це купа нюансів.

Якщо говорити про автономне опалення, воно, звичайно, програє по ціні, але в силу обставин, які сьогодні складаються в країні, то я думаю, на наступні років 20 автономне опалення, звичайно, буде у пріоритеті у споживача. Платити буде потрібно більше, але він буде отримувати якісну послугу. Але це буде зав'язане на газове постачання і електрику. Але у нас є величезна проблема — не всюди є така можливість. Людина ставить електрокотел — і тут — бах! — три дні немає світла, і зимою немає тепла. Наша система теплопостачання буде, скоріш за все, демонтована, але не завтра. Я думаю, протягом наступних 20 років. Все йде до цього. Залишаться окремі частини, які будуть модернізовані, в які будуть вкладені кошти.

Кожен буде використовувати той ресурс, який для нього буде вигідний: і газ, і електроенергія, і мазут. Хтось буде один будинок опалювати, хтось — район, хтось все місто. Мова йде більше про Київ, бо там просто позалишалися найкращі техніки, які замінять тепломережі. А в певних ситуаціях, де все є старе, то буде логіка просто побудувати нове. Але ціна питання буде дорога. Якщо ви зараз платите 1400 грн за кілокалорію, вам поставлять нову котельню і скажуть, що тепер ви платитимете 2000 грн. Наприклад, ви таким чином сплачуватиме протягом 10 років, а потім повернетеся до 1400. І тут вже вас як споживача вже не запитають, якщо мова йде про старий житловий фонд.

Новини України — From-UA: - Звісно, пропозиція “Газпрому” про прямі поставки газу в Україну на 25% дешевше є чисто політичною. Що б змінилося на українському ринку енергоносіїв, якщо б наша країна пристала на таку пропозицію?

Юрій Корольчук: - А чому чисто політична, до речі? Я б так не сказав. Це довге ехо відносин України і Росії, починаючи з 1991 року, а саме конфліктів. Ми чомусь пам'ятаємо газові війни 2006-2009 років, а вони були постійно. В 90-і роки, коли Україна боргувала за газ, там були міждержавні договори. Росія і в 1993, і в 1995-мі майже не перекривала газ — так постійно і йшло, циклами. Це була болюча проблема через різні причини. І політика там відігравала далеко не першу роль. Так і зараз.

Чому політична? Напевно, в силу конфлікту, що триває, в силу складних переговорів, що Росія завжди використовує газ як зброю. І відома фраза, що ніякі договори з Росією не варті паперу, на якому вони підписані. На мою думку, це все створені ілюзії. Наведу конкретний приклад. 1 березня 2018 року, коли була акція “Прикрути” з боку “Нафтогазу”: чому, маючи договори з європейськими трейдерами, “Нафтогаз” не зміг забезпечити постачання газу в Україну? А потрібен був мізер, може, від сили, мільйонів 500-600 кубометрів, а їх не було, ніхто їх не дав, тому що договори так прописані, що ніхто нікому не зобов'язаний, грубо кажучи. От вам і відповідь: всі одним миром мазані — і на сході, і на заході. Всюди бізнес-інтереси. У росіян виключно бізнес-інтереси, тобто вони просто хочуть повернутися на ринок України і продавати газ тут.

Особливо їх цікавить через те, що ми вляпалися в історію, яку українське керівництво не розуміє. Хоча Коболєв розуміє, а також ті люди, які в “Нафтогазі” займаються питанням торгівлі газом, також розуміють — вони просто мовчать про те, куди вони нас ведуть. А ведуть вони нас на ринок газу, а ринок газу вільний, там всі можуть брати участь за європейськими правилами. Там не прокатить сказати, що, “вибачте, у нас тут з Росією конфлікт, ми не пустимо “Газпром” на ринок”. Ні, фігушки, відкрили ринок — пускайте всіх. І от тут прийде “Газпром” як учасник і запропонує свій газ по хорошій ціні. “Нафтогаз” - державна компанія, яка постачає населенню газ, тобто вони, в принципі, могли б зацікавитися цією пропозицією, бо ресурс дешевший, вони його в Європі дешевше не куплять. Їм доведеться все одно мати справу якщо не з “Газпромом”, то з тими компаніями, які вже купили газ у “Газпрому”, бо це буде ринок, і хтось інший вже отримає ці 25% знижки. Чесно вам скажу, що це ще дуже дивно, що “Газпром” веде переговори і пропонує підписати цей договір. Він йде у них в парі з транзитним договором.

З іншої сторони, чому “Газпром” хоче мати справу з одним покупцем, з “Нафтогазом”? Це також класика жанру бізнесу. Вони не займаються роздрібною торгівлею, в Україні їх точно не буде це цікавити в перспективі багато років. Дуже багато конфліктних моментів. В Європі вони намагаються виходити на роздрібний ринок, тобто дійти до кінцевого споживача, а тут вони не будуть цим займатися, бо такі правила ще не вироблені. І тому, відповідно, їм краще продати весь цей газ, грубо кажучи, 5 мільярдів, згідно з рішенням останнім рішенням Стокгольмського арбітражу. “Нафтогаз” міг би і більше купити.

Новини України — From-UA: - Чи будуть сюрпризи з опалюванням цього року?

Юрій Корольчук: - Ми вже давно увійшли у період, коли у нас сюрпризи відбуваються під час опалювального сезону. Те, що не було помітних проколів в минулому чи позаминулому році, це не означає, що все нормально і ми можемо далі спокійно жити. Мається на увазі теплопостачання, в першу чергу, тому що там дійсно щороку зростає кількість аварійних кілометрів мереж, аварійних випадків, проривів, тобто нічого в цьому хорошого немає. Стосовно якоїсь участі Росії — “Нафтогаз” закачує газ у сховища, тому що вони очікують, що не буде підписаний газовий контракт про транзит російського газу, і, відповідно, буде припинено постачання газу. Це ризики, звичайно.

Я, чесно кажучи, не схиляюсь до такого варіанту, я думаю, що все-таки контракт буде підписаний. Наші європейські партнери не особливо горять бажанням повторювати 2009 рік. Це російська гральна рулетка, незалежно від Росії, і як воно буде, ніхто не може прогнозувати. Плюс невідомо, які будуть погодні умови. Але українське керівництво до цього готується. Якщо буде дійсне припинення транзиту російського газу, то буде варіант поставок газу зі сховищ на схід України. Ймовірно, запасів газу, який вони створили, тиску точніше, вистачить для того, щоб протриматися протягом січня і частини лютого. Далі ми увійдемо у режим жорсткої економії. Але це песимістичний сценарій, який може бути реалізований в силу деяких обставин.

Новини України — From-UA: - Звідки і на яких умовах ми будемо брати газ та вугілля?

Юрій Корольчук: - Газ в Європі. Немає значення, у російських чи європейських трейдерів. З того, що ми імпортуємо, 5,5 млн тон вугілля, з них приблизно 3,5 млн тон — це російське вугілля, 2 млн — це південноафриканське, американське, десь там польське трохи. З Колумбії привезли 400 тис. тон, а це немало, але це тільки у цьому році, бо раніше з Колумбії не везли. З вугіллям теж проблем достатньо, навіть більше, ніж у газі.

Источник