Новий закон на підході: Кушнірук розповів, чому українським пенсіонерам не позаздриш

Солідарна пенсійна система в існуючому вигляді все більше відчуває тиск погіршення співвідношення працюючих і не працюючих, і вона вже є збитковою, причому в довгостроковому вимірі. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новости Украины – From-UA розповів економічний експерт Борис Кушнірук.

На думку нашого співрозмовника, на ситуацію з пенсійною системою в Україні треба дивиться трохи глобальніше.

«Проблема полягає в тому, що солідарна пенсійна система була започаткована ще в часи Бісмарка, коли люди, виходячи на пенсію, проживали 2-3 роки. Тривалість життя в середньому була нижчою, ніж зараз, тому відношення працюючих і не працюючих було таке, що ніяким чином не загрожувало цій солідарній системі. Крім того, був період бебі-бума, коли після війни народжувались багато дітей. І коли вони виросли, знов-такі співвідношення працюючих і не працюючих було непоганим. Потім почався період, коли ось ці “бебі-буми” почали виходити на пенсію. І в Європі, і в Україні в тому числі, проблема погіршення співвідношення працюючих і не працюючих. А більш того, почався дуже поганий процесс», - пояснює експерт.

В Україні цей процес, продовжує Борис Кушнірук, почався ще в 70-і роки.

«Тоді взагалі погіршилось співвідношення народжуваності. Для просто відновлення населення необхідно, щоб кожна жінка народжувала не менше 2,2 дітей, тому що буває, що дитина померла до року, тому вважається, що треба 2,2 дитини. Тому ще в 70-і роки в Україні вже було 1,7-1,8 дитини, а на момент проголошення незалежності було 1,8. Таким чином, ми ще в радянські часи мали проблему, яка закладає погіршення цього співвідношення. В 90-і роки була взагалі жахлива ситуація — були періоди, коли на жінку народжувалось 1,09 дитини. Зараз це ті діти, які починають виходити в доросле життя. І саме вони мають утримувати людей пенсійного віку. При цьому середня тривалість життя зростає. У нас велика смертність не природна, пов'язана з вбивствами, аваріями тощо. Але якщо людина дожила до пенсійного віку, то середня тривалість життя для жінок складає 80 років, для чоловіків — 72 роки», - зазначає експерт.

Таким чином, констатує співрозмовник видання, солідарна пенсійна система в існуючому вигляді все більше відчуває тиск погіршення співвідношення працюючих і не працюючих, і вона вже є збитковою, причому в довгостроковому вимірі.

«Якщо подивиться на співвідношення довгострокове, тобто яке воно буде через 10-20-30 років, то солідарна пенсійна система взагалі не зможе забезпечити нічого для людей, і буде питання того дефіциту, якій буде в цієї системі. Якщо солідарна система буде мала, з малим обсягом внесків, але й з мінімальним зобов'язанням з боку держави, тоді проблеми будуть, але незначні з точки зору того, що за рахунок бюджету можна буде покривати цей дефіцит, бо зараз при великий солідарній системі дефіцит буде великий», - пояснює економіст.

«Тепер повертаємось до нинішньої ситуації з другим накопичувальним рівнем. Річ у тому, що накопичувальний рівень не виникає просто так. Він має фактично виникнути за рахунок або внесків громадян, або роботодавців, або і тих, і інших. І при цьому ми фактично консервуємо розмір внесків до солідарної системи, яка не забезпечить мінімум ні для кого, тобто може забезпечити самий мінімум, але не більше того. І тут виникає проблема, яка полягає у тому, що, враховуючи, що цей накопичувальний рівень об'єктивно в нинішніх умовах не має можливості для гарантування вкладень і заощаджень, тому що ми не можемо передбачити розвиток економіки на найближчі 15-20 років, таким чином ми не можемо передбачити ті внески, які будуть здійснюватись, в якій мірі вони можуть бути застраховані від знецінення», - додає експерт.

З одного боку, продовжує Кушнірук, своїм навантаженням ще й накопичувальним рівнем ми не даємо можливості зніжувати внески до солідарної системи.

«При цьому, вводячи накопичувальний рівень, ми створюємо додатковий тиск на фонд оплати праці і все одно відганяємо малий бізнес в тінь — вони не будуть і не захочуть платити, тому що ніхто нікому не гарантує. І само по собі обов'язкове накопичення на цьому етапі фактично безнадійне», - каже наш співрозмовник.

«Тому я є противником обов'язкового накопичувального рівня. Я прихильник поступового зниження до солідарної пенсійної системи, причому поступового для великих компаній, і різкого і разового для малих, щоб малий бізнес і самозайняті робили мінімальний внесок на рівні 10%, причому не від всієї зарплати, а не більше ніж 2 середніх заробітних плат по країні. І після того до них вже, умовно кажучи, ніяких питань не було. А для великих і середніх компаній, для державних установ - для них потрібно розтягнути цей процес на 10 років, переведення до 10%. Але при всьому цьому ми маємо сказати всім громадянам, що за 10 років провадження такого переходу, ніхто, крім тих, хто буде виходити на пенсію за вислугою літ, ніхто нічого, крім от цього мінімуму, якій буде гарантуватися державою, в солідарної пенсійної системі не буде. Таким чином наше завдання буде лише дати потім податкові пільги, щоб вони могли сами вирішити, куди їм вкладати кошти, щоб створити свої заощадження. І тут я навіть пропонував, щоб дозволили вкладати кошти в нерухомість», - пояснює експерт.

«Тобто, логіка полягає в тому, що нам потрібно не створювати додаткове навантаження на оплату праці, а навпаки, максимально його знизити і таким чином дозволити йому вийти з тіні. А це в свою чергу приведе до того, що почне зростати заробітна плата в країні, а це якраз й є база для зростання внесків до солідарної пенсійної системи», - додає економіст.

Источник