«Зрадницький» канал та Інтерпол

В Україні йде боротьба за прихильність медіа. Щоб здобути голоси виборців, як усюди в світі? Ні. Мова йде про бізнес. Справа не у прибутку, який теоретично можна було би здобути в медіа-середовищі (всі українські медіа комерційно збиткові). Скоріше справа у домовленостях, яких можна досягти, керуючи суспільною думкою. За останніми чутками, так діє, наприклад, американська група підприємств у справі з купівлею новинного телеканалу ZIK. Проте, насправді американські інвестори зацікавлені не у заокеанській журналістиці, а в енергетичному секторі, який наразі поділений між місцевими олігархами. А це значить, що туди потрібно торувати обхідні шляхи.

На українському медіаринку десятиліттями хазяйнують олігархи. Теле- та радіоканали, друковані медіа та інтернет-портали належать Коломойському, Ахметову, Фірташу, Льовочкіну, Пінчуку, Порошенку, Онищенку та іншим відомим особам. Існують ще два-три телеканали які позиціонують себе як критичні до влади, опозиційні чи проросійські. Це, перш за все, «NEWSONE» та «112-Україна». Вони належать олігарху Віктору Медведчуку. Юрист у радянські часи, він потім обіймав різні політичні посади в Україні, якийсь час був головою Соціал-Демократичної партії України (об’єднаної) (СДПУ(о)), парламентар, радник Президента України та друг Пуніна. Російський Президент - хрещений батько доньки Медведчука Дарини, а її хрещену мати звати Світлана Медведєва. Не зважаючи на те, що прямі рейси між Москвою та Києвом скасовані, Медведчук може безперешкодно перетинати кордон на приватному літаку. Він є таємним посередником між Порошенком та Путіним. Саме Медведчук був відповідальний за перший обмін полоненими між Україною та сепаратистами. Через вищезазначені причини Медведчук та його медіа користуються захистом, навіть якщо редакції цих медіа іноді блокують та обшукують.

Такого не можна сказати про телеканал ZIK, що було засновано у Львові 2010 року, і який розширився на Київ на початку 2016. Новинний канал з цілодобовою програмою мовлення має покриття по всій країні і демонструє послідовну прозахідну позицію, що мало би слугувати інтересам київської адміністрації. Насправді так не є. ZIK показує зворотній бік режиму Порошенка, говорить про недостатню боротьбу з корупцією, реформи, які забуксували, поліцейське та судове свавілля, порушення прав людини, дефіцит демократії та інші проблеми країни. Канал іде проти новинного мейнстріму і через це є небезпечним. Не можна оминути увагою одноманіття, або навіть насильницьку уніфікацію, новинних програм в Україні. Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення опікується одностайністю в повідомленнях медіа.

Але і у ZIK вимоги працівників-журналістів зіштовхнулись з бізнес інтересами власника. Його звуть Петро Димінський. Найбагатша людина у Львові, він володіє 200 мільйонами доларів на рахунках у Швейцарії. Димінському також належить львівський футбольний клуб «Карпати» і вищезгаданий телеканал. ZIK був улюбленою іграшкою, на яку щорічно доводилось витрачати півмільйона доларів. Однак, крім великих витрат, очевидно, існують інші причини, через які власник хоче позбутися каналу. Антипорошенківська лінія каналу викликає лють офіційного Києва. Використовується прямий тиск на журналістів, що там працюють. Приміщення каналу займають люди у масках, каналу погрожують позбавленням ліцензії, накладають грошові штрафи. Проти Димінського порушено справу. Нібито він спричинив аварію, в якій загинула жінка. Слідство веде прокуратура. Аварія дійсно мала місце, але Димінський, імовірно, не перебував за кермом. Принаймні Інтерпол вже декілька разів не знайшов підстав вдовольнити клопотання української сторони про оголошення Димінського у розшук. Зараз власник телеканалу перебуває за кордоном.

Перед цим Димінський отримав «особисте повідомлення» від президента, а потім був запрошений на зустріч до президентської резиденції. Порошенко запропонував тому продати канал. Коли Димінський відхилив пропозицію, Порошенко став вимагати передати «зрадницький канал» у його безоплатне трирічне користування і почав погрожувати. Дійшло навіть до промивки мізків, якою залякують журналістів в Україні.
Димінський на своєму каналі запропонував стабільну платформу таким опонентам Порошенка як Саакашвілі, Тимошенко та Гриценко. Анатолій Гриценко, одружений на журналістці колишній міністр оборони, пройшов у 90-ті роки військовий вишкіл у США. Активний прихильник вступу України в НАТО та очільник партії „Громадянська позиція“ має наразі кращі шанси ніж у 2010 та 2014 роках, коли він вже брав участь у президентських перегонах. У 2019 Гриценко розглядається серйозною альтернативою Порошенку, у якому потроху розчаровується Захід. Це ще одна причина, з якої Порошенко хоче вимкнути телеканал ZIK.

Більшість ідеалістично налаштованих журналістів у ZIK сподівалися на успіх перемовин, що їх нещодавно проводив власник каналу у Німеччині. З їх точки зору, будь-який зв'язок з ФРН - країною-членом ЄС - це впливовий важіль на заході і захист у роботі журналіста. Німеччина більше за США цікавиться українською політикою, вважають вони. Німці звертають увагу на захист прав людини та демократичні стандарти, які журналісти захищають в Україні. За підтримки Німеччини вдається відстоювати права людини та свободу слова у судовому порядку на європейському рівні, оскільки це не можливо в Україні. Наразі розглядається можливість створення в Європарламенті незалежної комісії з питання свободи думки в Україні. Можливо, з допомогою німецьких партнерів це вдасться реалізувати.

Здається, що Димінський має інші плани. Для нього не грає ролі, якщо американці з допомогою каналу досягнуть згоди та на довгий час захоплять енергетичні системи, заправки, газові труби та вугільні шахти. Димінському належать рахунки у швейцарських банках, йому все одно. Але журналісти ZIK ще не здалися. У світлі останніх трансатлантичних подій вони сподіваються на плацдарм в Європейському союзі. Західноєвропейський горобець для них кращий за голуба з іншого боку Атлантики, що насправді є хижим птахом.

Источник